Спорт – це універсальний і абсолютно надійний спосіб зміцнення здоров’я й збільшення довголіття, який не вимагає дорогих лікарських препаратів і технічних пристосувань, а тільки волі та деяких зусиль над собою. Можливо, саме тренування волі лежить в основі появи тієї життєвої активності, яка виникає у людей, що займаються спортом.
     8 грудня 2009 року члени наукового товариства студентів обліково-економічного факультету зібрали за круглим столом спортсменів, які навчаються в нашому університеті, щоб послухати їх думки про роль спорту в житті кожного із них. 
     Учасників круглого столу привітала Г.В. Мамонова – к.ф.-м.н., заступник декана ОЕФ з наукової роботи. Після вітального слова завідувача кафедри фізичного виховання та спорту НУДПСУ В.І. Терещенка з інформацією про досягнення студентів і курсантів університету у спорті виступив голова спортивного клубу НУДПСУ, ст. викладач В.К. Сладкевич: «Зростає молоде покоління спортсменів у нашому університеті. Це молоді, енергійні студенти, за плечима яких незліченні години тренувань, численні перемоги на українських, європейських та світових змаганнях. Вони гордість не лише нашого навчального закладу, а й усієї України. За роки існування нашого вишу тут навчалися 9 заслужених майстрів спорту, 34 майстри спорту міжнародного класу, 49 майстрів спорту, 147 кандидатів у майстри спорту та спортсменів першого розряду. Наш університет виховав 10 спортсменів-олімпійців».
     Ось що говорять про місце спорту у своєму житті деякі учасники круглого столу.
     Ольга Яріна, третьокурсниця факультету фінансів та банківської справи, майстер спорту з художньої гімнастики: «Спорт – це моя стихія, повітря, яким я дихаю. У спорті я вже 14 років. Пригадую, як п’ятирічною дівчинкою мене привела мама до спортивного закладу. З тих пір художня гімнастика стала моєю супутницею у житті. Я вдало виступала на різних змаганнях, міжнародних турнірах, чемпіонатах України, етапах Кубків світу і Європи, займала призові місця. У 2006 році я стала чемпіонкою України, у 2007 мене взяли до збірної України з художньої гімнастики, а у 2008 році я захистила звання майстра спорту, чим дуже пишаюся. Заняття спортом роблять людину впевненою у собі, у своїх справах, допомагають їй долати життєві перешкоди».
     Артем Жицький, другокурсник факультету економіки та оподаткування: «Спортом захопився ще змалку: карате, пауерліфтинг. А повністю розкрити таланти допомогла легка атлетика, зокрема – штовхання ядра. Спортсмен – амбіційна людина, і чим більше виграє, тим більше прагне до перемог. У спорті треба працювати на всі «сто» – забути про поняття втома, інакше нічого не досягнеш. Моя мрія – закарбувати своє прізвище в історії як рекордсмена світу, переможця зі штовхання ядра. До неї піднімаюсь по сходинках. Остання із них – золота медаль у першості України серед молоді, яку я завоював на початку грудня 2009 року».
     Тетяна Куровська, четвертокурсниця юридичного факультету: «Вважають, що рукопашний бій – чоловічий вид спорту. Своїм прикладом я можу спростувати цю думку. Я займаюсь рукопашним боєм та військово-спортивним багатоборством понад 8 років і задоволена цим.
     Рукопашний бій – це не тільки змагання, шліфовка прийомів, фізична підготовка. Це заняття, на яких особливо піднімається духовний стан людини, які допомагають бути врівноваженим і доброзичливим. І радісно стає, коли звучить гімн твоєї держави, зал аплодує і ти розумієш, що виконала всі ті завдання, які ставила перед собою».
     Юлія Ляшук, другокурсниця обліково-економічного факультету: «Я не перемагала ні на яких спортивних змаганнях, не вигравала кубків чи медалей. Хоча ні, одна медаль все-таки є – за відмінне навчання у школі. Що для мене спорт? Колись він був невід’ємною частиною мого життя. Стрільба у тирі, час від часу тренування на спортбазі «Динамо» в Луцьку. Щодня ми з подругою перед заняттями прокидались о 5 ранку і бігали, коли місто ще спало. Та все це якось зникло в одну мить. Пам’ятаю малюночок одного лікаря, на якому було зображено з однієї сторони серце здорової людини, а з іншої – моє. В останньому, як виявилось, не вистачає деталей. Та я ні про що в своєму житті не шкодую і ні на що не нарікаю. Доля пішла своїм шляхом.
     Наші спортсмени обрали для себе те, що люблять понад усе – спорт. І я обираю для себе те, що люблю найбільше – мистецтво. Зараз пишу книгу (роман), малюю картини та планую здобувати другу вищу освіту за спеціальністю дизайн. Я люблю спорт у міру своїх можливостей і вдячна Миколі Анатолійовичу Колосу, який займається з нашою спецгрупою, ставиться до нас із розумінням».