19 гру­д­ня 1999 ро­ку на те­ри­то­рії сту­де­нт­сь­ко­го мі­с­те­ч­ка На­ці­о­на­ль­но­го уні­вер­си­те­ту ДПС Укра­ї­ни був від­кри­тий осе­ре­док ду­хо­в­ної осві­ти – Храм Свя­ти­те­ля Ми­ко­лая Ми­р­лі­кій­сь­ко­го Чу­до­тво­р­ця та освя­че­ний Ми­т­ро­по­ли­том Ки­їв­сь­ким та всі­єї Укра­ї­ни Во­ло­ди­ми­ром Са­бо­да­ном. Ни­ні­ш­ній День Свя­то­го Ми­ко­лая був по­двій­но уро­чи­с­тим, адже від­зна­ча­в­ся 10-рі­ч­ний юві­лей Хра­му Свя­ти­те­ля Ми­ко­ла­я.
     10 ро­ків Храм Свя­ти­те­ля Ми­ко­лая пе­ре­бу­ває під опі­кою ре­к­то­ра уні­вер­си­те­ту Пе­т­ра Ме­ль­ни­ка. Як чуй­ний ба­ть­ко, він опі­ку­єть­ся про­бле­ма­ми Хра­му та йо­го при­хо­жан. За йо­го іні­ці­а­ти­ви й до­по­мо­ги про­во­дять­ся ре­мо­н­т­ні та оздоб­лю­ва­ль­ні ро­бо­ти у Хра­мі. До юві­лею Хра­му зроб­ле­ний роз­пис йо­го ку­по­ла. І ни­ні з ви­со­ти Хра­му на ві­рян ди­в­лять­ся му­д­рі очі чо­ти­рьох свя­тих єван­ге­лі­с­тів, трьох ікон Бо­жої Ма­те­рі.
     Де­сять ро­ків – не­ве­ли­кий відлік ча­су для іс­то­рії, а для лю­ди­ни – це зна­ч­на ча­с­ти­на жит­тя. Хі­ба мо­ж­на по­ра­ху­ва­ти, скі­ль­ком лю­дям ста­ло ду­хо­в­но ле­г­ше у сті­нах Хра­му пі­с­ля спо­ві­ді та при­ча­щан­ня, пі­с­ля від­ве­р­тої роз­мо­ви з йо­го слу­жи­те­ля­ми? Скі­ль­ки мо­ло­дих пар по­кля­ли­ся у шлю­б­ній ві­р­но­с­ті пе­ред іко­на­ми Хра­му? Скі­ль­ки ді­ток, мо­ло­дих лю­дей прой­ш­ли у Хра­мі та­їн­с­т­во хре­щен­ня? Хі­ба мо­ж­на по­ра­ху­ва­ти, скі­ль­ки зе­рен до­б­ра про­ро­с­ло в мо­ло­дих ду­шах ми­ло­се­р­дям, по­ва­гою до ба­ть­ків? Та­ке не під­да­єть­ся ра­ху­н­ку...
     Срі­б­ні го­ло­си це­р­ко­в­них дзво­нів ле­тять мо­ро­з­ним ра­н­ком над да­ха­ми бу­ди­н­ків, над уні­вер­си­тет­сь­ким па­р­ком і на їх го­ло­си по за­сні­же­ній зе­м­лі сті­ка­ють­ся до Хра­му люд­сь­кі “струмінці”, що віддзеркалюють го­ло­си дзво­нів ди­тя­чим смі­хом.
     Храм за­по­в­не­ний ві­ря­на­ми, пі­с­ля уро­чи­с­тої лі­ту­р­гії при­су­т­ні слу­ха­ють ди­тя­чий хор “Ду­хо­в­ні по­сі­ви”. Йо­го пі­с­ні на­га­ду­ва­ли ча­рі­в­ний спів ан­ге­лів, що спо­ві­ща­ють на­бли­жен­ня Свя­то­го Ми­ко­ла­я. І Він за­ві­тав до Хра­му! Ді­тям вру­ча­ли­ся по­да­ру­н­ки від іме­ні Свя­то­го Ми­ко­лая, а до­ро­с­лим да­ру­ва­ли­ся іко­ни з об­ра­зом Свя­то­го.
     По­че­с­ні го­с­ті по­двій­но­го свя­та мо­ви­ли ба­га­то вдя­ч­них слів на ад­ре­су слу­жи­те­лів Хра­му та ке­рі­в­ни­ц­т­ва уні­вер­си­те­ту.
     Пе­т­ро Ме­ль­ник, ре­к­тор На­ці­о­на­ль­но­го уні­вер­си­те­ту ДПС Укра­ї­ни:
     Ко­ли я був в Со­р­бон­ні, ме­не вра­зив храм на її те­ри­то­рі­ї. Я спи­тав – хто є іні­ці­а­то­ром, ав­то­ром бу­ді­в­ни­ц­т­ва хра­му, хто фі­нан­су­вав йо­го? Ме­ні від­по­ві­ли – пе­р­ший ре­к­тор Со­р­бон­ни – Рі­ше­л’є. Вже то­ді, кі­ль­ка сотень літ (Со­р­бон­на має по­ва­ж­ний вік) ро­зу­мі­ли по­зи­ти­в­не зна­чен­ня ві­ри у фо­р­му­ван­ні мо­ло­дого по­ко­лін­ня фа­хі­в­ців.
     Адже щи­ра ві­ра – це той сте­р­жень, який утри­мує лю­ди­ну від ли­хих вчи­н­ків і ва­ж­ких ду­мок. Для мо­ло­дої лю­ди­ни, яка по­чи­нає свій са­мо­стій­ний шлях, ма­ти в се­р­ці Бо­га, озна­чає ма­ти май­бу­т­нє, де є ус­піх, роз­квіт та­ла­н­тів, осо­би­с­те ща­с­тя, тоб­то про­с­ті іс­ти­ни, на яких до­сі три­ма­єть­ся світ.
     Цей іс­то­ри­ч­ний факт за­пав ме­ні в ду­шу. І ко­ли я зі сво­ї­ми ко­ле­га­ми ство­рю­вав у При­ір­пін­ні пе­р­ший ви­щий на­вча­ль­ний за­клад, ви­рі­шив, що на йо­го те­ри­то­рії теж “зро­с­те” пра­во­сла­в­ний Храм. Сьо­го­дні ми свя­т­ку­є­мо де­ся­ти­річ­чя уні­вер­си­тет­сь­ко­го хра­му Свя­ти­те­ля Ми­ко­ла­я. При­єм­но від­зна­чи­ти, що він став ду­хо­в­ним при­хи­с­т­ком для ба­га­тьох на­ших сту­де­н­тів, ви­кла­да­чів, жи­те­лів мі­с­та Ір­пе­ня.
     Пре­ос­вя­ще­ний Іл­ла­рій, єпи­с­коп Ма­ка­рів­сь­кий, ві­ка­рій Ки­їв­сь­кої ми­т­ро­по­лії Укра­ї­н­сь­кої пра­во­сла­в­ної Це­р­к­ви:
     Ос­но­в­на ме­та Хра­му на­у­ки – да­ти мо­ло­дій лю­ди­ні ос­но­ви знань, які у май­бу­т­ньо­му бу­дуть ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти­ся для слу­жін­ня дер­жа­ві та су­с­пі­ль­с­т­ву. А чи мо­же бу­ти дер­жа­в­ний слу­жи­тель без ду­хо­в­но­с­ті, без ві­ри? Ні!
     Храм Свя­ти­те­ля Ми­ко­лая – дже­ре­ло су­час­них ду­хо­в­них знань. Мо­лодь зна­хо­дить у ньо­му не ли­ше спі­л­ку­ван­ня зі слу­жи­те­ля­ми Хра­му, для їх по­слуг є ду­хо­в­на бі­б­лі­о­те­ка, від­ео­фі­ль­ми, не­ді­ль­на шко­ла, ор­га­ні­зо­ву­ють­ся не­фо­р­ма­ль­ні по­до­ро­жі до свя­тих місць то­що.
     То­му та­ке те­ри­то­рі­а­ль­не по­єд­нан­ня, су­сід­с­т­во Хра­му на­у­ки і Хра­му ду­хо­в­но­с­ті – іде­а­ль­ний ва­рі­ант фо­р­му­ван­ня но­во­го укра­ї­н­сь­ко­го гро­ма­дян­с­т­ва, яко­му бу­ду­ва­ти дер­жа­ву XXI сто­літ­тя.
     Дай Бог усім, хто збу­ду­вав Храм свя­ти­те­ля Ми­ко­лая, хто ни­ні під­три­мує йо­го, ще­д­рих бла­го­сло­вінь Го­с­по­д­ніх та мо­ли­тов Свя­ти­те­ля Ми­ко­ли.
     Алі­на Яко­вець, сту­де­н­т­ка 4 ку­р­су фа­ку­ль­те­ту еко­но­мі­ки та опо­да­т­ку­ван­ня:
     Я з по­дру­га­ми ча­с­то від­ві­дую Храм, бо в ньо­му ду­хо­в­но від­по­чи­ва­єш, на­би­ра­є­ш­ся сил, мо­жеш по­ду­м­ки по­спі­л­ку­ва­ти­ся з Го­с­по­дом. З ві­рою в ду­ші ле­г­ше вчи­ти­ся.
     Сьо­го­дні при­йш­ла до Хра­му, щоб по­мо­ли­ти­ся за сво­го ба­ть­ка, у яко­го в День Свя­то­го Ми­ко­лая день на­ро­джен­ня. Храм сьо­го­дні надзвичайно уро­чи­с­тий, йо­го ку­пол при­кра­ше­ний но­ви­ми роз­пи­са­ми, ба­га­то священнослужителів при­їха­ли до Хра­му з ві­тан­ня­ми. При­єм­но, що ба­га­то лю­дей при­йш­ли з ді­т­ка­ми, які че­ка­ють на по­да­ру­н­ки від Свя­то­го Ми­ко­ла­я.
     Бог­дан За­ва­ль­ни­ць­кий, сту­дент 5 ку­р­су об­лі­ко­во-еко­но­мі­ч­но­го фа­ку­ль­те­ту:
     То­ру­ва­ти до­ро­гу до Бо­жо­го хра­му по­чав з ди­тин­с­т­ва, адже мій ба­ть­ко свя­щен­но­слу­жи­тель. Зга­дую, що пе­р­ше, що ми по­ба­чи­ли на те­ри­то­рії уні­вер­си­те­ту, при­їха­в­ши на всту­п­ні іс­пи­ти, – ось цей Храм. За­йш­ли до ньо­го з ма­мою і по­про­си­ли бла­го­сло­вен­ня у от­ця Ан­д­рі­я. По­ві­р­те, я ус­пі­ш­но склав іс­пи­ти, на­вча­ю­ся за дер­жа­в­ні ко­ш­ти.
     Май­же що­не­ді­лі, що­свя­та, пе­ред се­сі­єю чи ва­ж­ким іс­пи­том я і мої дру­зі від­ві­ду­є­мо Бо­жий Храм, щоб по­про­си­ти Ми­ло­сті Го­с­по­д­ньо­ї. І у нас усе до­б­ре з на­вчан­ням, я знай­шов свою жит­тє­ву по­ло­ви­н­ку. Все це ми ма­є­мо з Бо­жої до­по­мо­ги.